Еліс Іствуд у науковому середовищі Канади запам’ятали як талановитого ботаніка, пише toronto1.one. Вона є автором понад трьох сотень наукових статей. Також вчена написала триста дев’яносто п’ять назв для конкретних видів тієї чи іншої наземної рослини.
Ранні роки
Наша героїня народилася 19-го січня 1859-го в місті Торонто. Її батько був співробітником притулку Торонтського для душевнохворих. А коли дівчинці виповнилося шість, у неї померла мати.
Тому про маленьку Еліс дбали родичі батьків. Але в них це не завжди виходило добре, і одного дня вони вирішили віддати дівчинку до Торонтського монастиря.
У 1873-му Еліс знову почала жити з рідним батьком. Тільки на той момент чоловік мешкав у Денвері, і дівчинці довелося переїжджати туди.
1879-тий ознаменувався для майбутньої вченої закінченням середньої школи. А після цього вона зайнялася викладацькою діяльністю.
“Ботанічний талант”
Цікаво, що наша героїня – ботанік-самоучка. У більшості випадків не знання почерпнуті з різних наукових видань з ботаніки.
В 1891-му, коли куратор ботанічного відділу при Каліфорнійській академії наук познайомилася з колекцією зразків Еліс, вона найняла її помічницею до академічного гербарію.
1892-й ознаменувався для нашої героїні підвищенням. Вона стала ще одним куратором ботвідділу академії.
У 1894-тому Еліс очолила Департамент ботаніки, і перебувала на цій посаді до 1949-го, поки не вийшла на пенсію.
Наукові експедиції
Ранні ботанічні роботи Еліс здебільшого були написані нею після здійснення чергової складальної експедиції.
Так, у 1892-му наша героїня організувала таку експедицію для того, щоб зібрати пустельні рослини. А під час однієї з наступних експедицій Еліс пощастило знайти безліч невідомих раніше рослин. Зокрема, йдеться про перстач Хікмана.
Рятівниця
Цікаво, що наша героїня врятувала академічну колекцію типових рослин після сильного землетрусу, який у Сан-Франциско стався у 1906-тому.
Не зважаючи на кураторські умовності тієї епохи, наша героїня змогла успішно відокремити багато типових зразків від основної колекції. Завдяки такій системі класифікації, Еліс змогла витягти майже півтори тисячі екземплярів із пошкодженої споруди. Згодом з’ясувалося, що записи та зразки, які врятувала наша героїня, виявились усім, що вдалося зберегти з усієї академічної колекції.
Після землетрусу і до моменту, коли академія змогла нарешті звести нову будівлю, Іствуд займалася вивченням гербаріїв у європейських країнах.
Повернення
1912-тий ознаменувався для Еліс поверненням до академії, де вона продовжила займатися відновленням втраченої частини колекції. Завдяки копіткій праці та організації експедицій, нашій героїні до 1942-го вдалося зібрати приблизно третину мільйона екземплярів. А це означає, що колекція в кілька разів перевищила кількість зразків, які були знищені в 1906-тому.
Додаткова діяльність
Щодо наукових праць Еліс, то за всю свою кар’єру вона змогла написати понад триста статей.
Також вона обіймала посаду редактора в біологічному журналі Zоe.
В 1932-му вона зайнялася створенням журналу Lеаflets оf Wеstern Bоtany, який успішно проіснував до 1966-го.
Цікаво, що протягом 1890-х Еліс стояла на чолі Ботанічного клубу Сан-Франциско. А в 1929-тому вона брала активну участь у процесі створення такої організації, як Американське товариство фуксії.
Варто зазначити, що основні ботанічні інтереси нашої героїні переважно сходилися до західних лілій США та родів Lupinus, Arctostaphylоs і Castillеjа. І це чітко простежується у багатьох її роботах.
Фото: wikipedia
